В статті досліджується маловідома частина творчої спадщини В. В. Зеньковського – його концепція християнської філософії. Розглядаються висунуті ним історичні, богословські та філософські аргументи, що ставлять під сумнів ідею автономної філософії, а також ті евристичні можливості, які відкриває для філософії православне віровчення.

The article explores a less known part of V. Zenkovskij’s legacy – his concept of the Christian philosophy. The article also reviews his historical, theological and philosophical arguments that call into question the idea of an autonomous philosophy, as well as heuristic possibilities that the Orthodox doctrine opens for the philosophy.

Василь Васильович Зеньковський (1881–1962), професор Університету св. Володимира, а після вимушеної еміграції – професор, а згодом і декан Паризького Свято-Сергієвського Православного Богословського Інституту, довгий час був відомий широкому загалу науковців в основному як автор фундаментальної двохтомної роботи «Історія російської філософії» (1948, 1950). В останні роки багатогранна творчість мислителя в цілому починає привертати до себе увагу, в тому числі й істориків філософії. З-поміж  низки останніх публікацій, на нашу думку, особливої уваги заслуговують роботи саме вітчизняних науковців В. Летцева [2], М. Ткачук [3], Н. Філіпенко [4, 5, 6, 7], оскільки творча спадщина В. Зеньковського тут не використовується як аргументація в межах більш широкого дослідницького проекту, а сама перебуває в фокусі історико-філософського аналізу. Важливим є те, що вказані роботи у підсумку охоплюють практично всі періоди його творчості.

Однак проблема полягає в тому, що поза увагою філософської спільноти до цього часу перебуває найбільш філософська частина творчого доробку мислителя, а саме – його концепція християнської філософії як альтернативи секулярній, тобто «чистій» філософії. Метою даної статті і є аналіз обґрунтування Василем Зеньковським можливості і необхідності філософії, яка ґрунтується на православному віровченні.