Брендон (Анастасій) Галлахер. Антиномізм, Св. Трійця та виклик раціоналізму в богослов’ї Сергія Булгакова (резюме доповіді)На запрошення Київського Релігійно-філософського товариства, як ми вже повідомляли, в міжнародній науковій конференції «Спадщина Сергія Булгакова в сучасному соціогуманітарному дискурсі» (12–13 травня 2011 р., Київ) взяв участь доктор богослов’я Оксфордського університету Брендон (в хрещенні – Анастасій) Галлахер. Він походить з англіканської родини, однак прийняв Православ’я, відчувши і зрозумівши, що саме воно містить Істину Христову в усій повноті. Б. Галлахер – відомий знавець творчості о. Сергія Булгакова, якій він присвятив своє дисертаційне дослідження. Він вперше відвідав Україну, однак, ще будучи докторантом Оксфордського університету, став учасником міжнародної конференціі, присвяченої 60-річчю з дня смерті протоієрея Сергія Булгакова, що проходила в Москві 29 вересня – 2 жовтня 2004 року (її організаторами виступили Біблійно-богословський інститут св. апостола Андрія та Інститут східних церков (Регенсбург)). Його доповідь було надруковано в збірнику матеріалів конференції, що є цікавим як для богословів, так і для філософів: Б. Галлахер. «…Там свобода»: проблема Божественной свободы и необходимости любви у К. Барта и С. Булгакова // Русское богословие в европейском контексте: С. Н. Булгаков и западная религиозно-философская мысль. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2006. – С. 40–80. Далі пропонуємо Вам стислий виклад доповіді доктора Галлахера на київський конференції, текст якої англійською мовою опубліковано у «Віснику КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Економіка» (№ 131, 2011). Його статтю, що є розширеним варіантом доповіді, буде надруковано в російському перекладі в журналі КРФО «Христианская мысль». Зазначимо, що Б. Галлахеру притаманна та виваженість в оцінці творчості протоієрея Сергія Булгакова (без надмірного захоплення і упередженого критиканства), яка, на жаль, ще не стала нормою наукового аналізу як спадщини Булгакова, так і інших мислителів і минулого, і сьогодення. ЖИВАЯ ПАМЯТЬ. Иерей Димитрий Познанский (1974-2010). Память святителя Григория ПаламыМы открываем рубрику «Живая память», в которой возвращаем читателю забытые тексты отошедших ко Господу участников КРФО (1908–1919), созданного профессорами Киевской Духовной Академии и Университета св. Владимира, и общества, возрожденного в 2003 году по благословению Блаженнейшего Владимира, Митрополита Киевского и всея Украины. Пусть их слова, подлинность которых засвидетельствована христианской кончиной, станут нам всем подкреплением и назиданием. И первая публикация – проповедь иерея Димитрия Познанского (1974–2010), Председателя Ревизионной комиссии КРФО (2003–2010), о жизни которого можно прочитать в журнале «Христианская мысль» (Слово о пастыре и друге. Проповеди // Христианская мысль. – 2009–2010. – № 5. – С. 198–203). Архімандрит Іов (Геча). «Поминающе… второе и славное паки пришествие»
Публікація в: Архімандрит Іов (Геча). «Поминающе… второе и славное паки пришествие» // Православний вісник. – 2009. – № 1. – С. 56–58. Напевно, мало хто з нас звертає увагу на дивні слова, що їх промовляє священик за кожною Божественною Літургією наприкінці анафори Свт. Іоана Золотоустого. До речі, подібні слова зустрічаються й в анафорі Свт. Василія Великого. Звичайно, одна з причин пов'язана з тим, що в більшості випадків слова євхаристичної молитви читаються священником не вголос, а тихо. Але навіть багато священиків, які читають цю молитву майже щодня, часто не усвідомлюють глибину цих слів. В цій молитві сказано: «Поминающе убо спасительную сию заповедь, и вся яже о нас бывшая: крест, гроб, тридневное воскресение, на небеса восхождения, одесную седение, второе и славное паки пришествие».Те, що Божественна Літургія відправляється як спомин Спасительних Страстей – в пам'ять Розп'яття Христового, Його триденного погребіння і світлого Його Воскресіння, славного Його Вознесіння та Його сидіння праворуч Отця – нас не дивує. Але яке може мати значення поминання під час Божественної Літургії Його славного другого пришестя, яке ще не відбулося, і до якого ми всі, християни, благоговійно готуємось? К итогам конференции памяти о. Сергия Булгакова в Киеве (12–13мая 2011 г.): первые публикации
Мы уже писали о международной научной конференции «Наследие Сергия Булгакова в современном социогуманитарном дискурсе», посвященной 140-летию со дня его рождения. В результате на экономическом факультете Киевского национального университета имени Тараса Шевченко вышел уникальный выпуск «Вісника КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Економіка» (№ 131, 2011) – зримый итог диалога православных и светских мыслителей. Вне сомнения, важно, что такой диалог состоялся на столь высоком уровне, но еще значительнее тот факт, что точки зрения его участников представлены в одном издании ведущего вуза Украины. Это признание того, что между Православием и наукой нет пограничной черты, которую невозможно пересечь. Более того, мы, православная интеллигенция, обязаны ее переходить с одной целью – показать, что понять мир вне Христа невозможно, что схемы секулярной гуманитаристики отнюдь не нейтральны и не безобидны для общества, а обладают разрушительным действием. Именно поэтому мы републиковали на сайте КРФО те статьи из сборника КНУ, которые поднимают эти вопросы и будут интересны православному читателю. Иеромонах Амвросий (Макар). Поиск путей проповеди Евангелия в современном секулярном мире
Доклад на Четвертых Международных Покровских чтениях «Тысячелетние традиции просвещения под покровом Премудрости Божией» Киев, 25-27 октября 2011 г. Современный секулярный мир, оставив Христово Евангелие, удалившись от Божественного Откровения, уклонился в жизнь человека без Бога, без Закона Творца своего. А это значит, что современное общество, освобождаясь от христианского наследия, от Самого Христа Спасителя, Который есть для всего человечества «путь и истина и жизнь» (Ин 14: 6), снова возвращается в дохристианское, внехристианское состояние человечества. Поэтому к современному постхристианскому, или к ставшему нехристианским миру должен снова прийти Господь наш Иисус Христос, в нем должна снова прозвучать апостольская проповедь. Современное секулярное общество должно снова увидеть свет христианской жизни, увидеть человека, живущего вечностью, внутри которого уже совершается Царствие Божие (Лк 17: 21). Это состояние общества подвигает Церковь Христову снова пройти путь свидетельства древнего христианства, всесторонне показав людям, далеким от веры, путь истины и жизни, которые не сокрушимы никакими испытаниями и пребывают вечно. |