Публікація: Назаров І.В. Світоглядні основи деяких парадигмальних засад класичної політичної економії // Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2015.  - Т. 1. - С.108-111.

 Твердження будь-якої науки, і економічна теорія не виключення, є завжди дедуктивними умовиводами з обмеженого кола апріорних положень, які не мають обґрунтування в межах самої науки та сприймаються на віру. Оскільки ж економічна теорія – напрямок соціального знання, в центрі якого знаходиться людина та принципи її суспільної організації, постулати економічної науки формуються у більш широкому, ніж сфера економіки світоглядному та загальнокультурному контекстах.

На нашу думку, існують два базових постулати, що формують «жорстке ядро» класичної політичної економії – антропологічний (концепт «економічної людини») та соціологічний (вчення про природний порядок речей). В основі обох цих апріорних положень лежав грандіозний світоглядний «зсув», що розвивався в європейській культурі з часів Ренесансу, суть якого полягала в розмиванні християнських уявлень про всесвіт як царину Божого Промислу та людину як образ Божий в ньому.

Подробнее...

 

 Опубликовано: Назаров И. В. Мировоззренческие основания постулатов «жесткого ядра» классическо-неоклассической парадигмы, их ограниченность и христианская альтернатива // Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2012. – С. 128-132.

1. Утверждения экономической теории, как и любой другой отрасли научного знания, всегда являются дедуктивными умозаключениями из ограниченного круга априорных постулатов, не подлежащих обоснованию в рамках самой науки. Поскольку экономическая теория изучает принципы организации хозяйственной жизни человеческих сообществ, постулаты, из которых она исходит (даже если экономтеоретики и не отдают себе в этом отчета) являются найденными за пределами экономической науки и принятыми ими на веру ответами на вопросы: «что есть человек?», «каким он должен быть?», «как должно быть устроено общество?» и т. п. Эта неизбывная «завязанность» науки о хозяйстве на те или иные антропологические и социальные идеалы, всегда формирующиеся в более широком, чем хозяйственная сфера, мировоззренческом контексте, усиливает актуальность тщательного изучения последнего, особенно в кризисные моменты, когда становится ясно, что принятая однажды парадигма экономических исследований перестает объяснять действительность.

Подробнее...

 

Опубліковано: Богуславський О. В. Необхідність врахування морально-ціннісних аспектів господарювання в парадигмі економічної теорії ХХІ ст. // Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2012. – С. 157-160.

Сучасна економічна теорія характеризується великою кількістю наукових напрямків, плюралізмом думок, секуляризацією цінностей та постійним пошуком нових наукових орієнтирів. Методологічна криза в багатьох суспільних науках з кінця ХІХ ст. спонукає до подальших досліджень можливих шляхів розвитку економічної теорії, чим і обумовлюється актуальність даної теми.

Фундаментальні складові майбутньої суспільно-економічної парадигми вивчали багато всесвітньовідомих вчених: Д.Белл, Ф.Фукуяма, А.Тоффлер, М.Кастельс, російські економісти В.Л.Іноземцев, В.В.Радаєв, українські дослідники – А.А.Чухно, В.М.Геєць, В.Д.Базилевич, В.В Ільїн, та ін.

Ними окреслено найважливіші аспекти нової суспільно-економічної парадигми економічної теорії та майбутнього господарського розвитку. В той же час у обрисах майбутньої наукової парадигми залишається не повністю розкритою необхідність вивчення особливостей впливу морально-етичних норм на поведінку господарюючих суб’єктів і напрямки розвитку суспільства.

Подробнее...

 

Публикация: И. В. Назаров. Софиология Сергия Булгакова: pro et contra // Философия хозяйства. – 2012. – № 3. – С. 75-88.

Аннотация. В статье анализируются две концепции творения – софиология С. Н. Булгакова и православное учение о творении мира ex nihilo. Показано, как отклонения софиологической теории от святоотеческой традиции в богословии подрывают основы православной христологии и сотериологии, а также препятствуют осмыслению феноменов свободы и зла в хозяйственном творчестве.

Abstract.  This article analyses two concepts of creation – S. Bulgakov’s sophiology and the Orthodox doctrine of Creation of the World ex nihilo. The article shows how deviations of the sophiological theory from the patristic tradition undermine the foundations of Orthodox Christology and soteriology, and impedes the comprehension of the phenomena of freedom and evil in economic creativity.

Как известно, не принятая Православной Церковью софиологическая концепция С. Н. Булгакова была впервые развернута им в работе «Философия хозяйcтва». И это не является случайным хронологическим совпадением определенной фазы созревания религиозного сознания мыслителя с написанием им докторской диссертации. Как нам кажется, реализация творческого замысла автора «Философии хозяйства» базировалась на осмыслении отношений, складывающихся в треугольнике «Бог-мир-человек». И поскольку феномен хозяйства  «разворачивался» в пределах горизонтальной плоскости взаимоотношений «человек-мир», а вместе с тем оба эти «угла» теоретического «треугольника» обретали у Булгакова статус Божиего творения (о чем на протяжении 150 лет умалчивала классическая политэкономия), вопрос о принципах взаимоотношений Бога и мира неотвратимо выдвигался на первый план. Булгаковская  софиология и стала определенной «парадигмой», теоретической «схемой» осмысления взаимоотношений Творца и творения – одной из возможных.

Подробнее...

 

 

Публікація: Назаров І. В. Формування «мейнстрімівської» моделі економічної поведінки і економічного знання в контексті кризи західнохристиянської та православної цивілізацій // Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей: Матеріали V Міжнародних філософсько-економічних читань (28-29 травня 2012 року, Ірпінь). – Львів, 2012. – С. 448-460.

І. Цивілізаційний підхід

Як відомо, з другої половини ХІХ століття в працях вітчизняних мислителів М. Я. Данилевського та К. М. Леонтьєва починає формуватись нова парадигма осмислення періодизації історії, альтернативна лінійній прогресистській моделі, яка набула поширення в університетських колах Західної Європи. З їхнього погляду, історія людства розпадалась на низку циклічних «сюжетів» зародження, розвитку та занепаду макроспільнот споріднених народів, названих ними «культурно-історичними типами», або цивілізаціями. Через декілька десятиліть ці ідеї знайшли в Європі таких яскравих послідовників, як О. Шпенглер і А. Тойнбі, що завершили формування нової цивілізаційної парадигми філософії історії. Попри певні відмінності концептуальних підходів і тлумачення термінів, що мали місце у цих дослідників (М. Я. Данилевський здебільшого використовував термін «культурно-історичний тип», А. Тойнбі – «цивілізація», О. Шпенглер вживав термін «культура», вважаючи цивілізацію фінальною стадією інволюції культури), всі вони сходилися у тому, що цивілізація (культурно-історичний тип) – це сукупність народів, які тяжіють один до одного внаслідок своєї релігійно-культурної ідентичності, яка виокремлює їх у неповторну спільноту на тлі всього іншого людства. Структуру цивілізації складають ті відносини, через які кожна людина реалізує себе в історії, – релігійні, культурні, господарські, державно-правові, сімейні. Провідну роль в забезпеченні цивілізаційної ідентичності відіграють релігійний та культурний виміри історичного буття, оскільки саме вони об’єднують великі маси людей в єдиному неповторному історичному «жесті» (О. Шпенглер) попри всі національні, класові, майнові та інші антагонізми, що живлять відцентрові тенденції, призводячи врешті-решт до дезінтеграції культурно-історичного типу. К. М. Леонтьєв, О. Шпенглер і А. Тойнбі сходились у тому, що занепад цивілізацій відбувається поряд з антропологічною катастрофою, коли первинна «клітинка» будь-якої цивілізації – особистість, відмовляється жити у «вертикальних» вимірах історичного буття – релігії та культури, віддаючи перевагу економічному вектору, все ґрунтовніше «вгрузаючи» в горизонтальну площину економіки і права.

Подробнее...