Публікація: Н. Г. Філіпенко. Неослов'янофільські тенденції в філософії культури В. З. Завітневича і В. В. Зеньковського (початок ХХ ст.) – Totallogy. – 2009. – №22. – С. 268–284.

В статті досліджується історія такого маловивченого феномену релігійно-філософського відродження початку ХХ ст. як неослов’янофільські тенденції в філософії культури України (на прикладі творчості В. З. Завітневича та В. В. Зеньковського).

В статье исследуется история такого малоизученного феномена религиозно-философского возрождения начала ХХ ст. как неославянофильские тенденции в философии культуры Украины (на примере творчества В. З. Завитневича и В. В. Зеньковского).

In this article the history of such not well known phenomenon of Religious Philosophical Renaissance at the beginning of the XX century as neo-slavophile tendencies in the philosophy of culture of Ukraine is discovered (at the exemple of the works of V. Z. Zavitnevich and V. V. Zenkovsky).

Дискусія, започаткована в ХІХ ст. російськими слов'янофілами та західниками, що в черговий раз загострила питання про вибір шляху розвитку держави та його обґрунтування в суспільній і філософській думці, отримала «нове дихання» на початку ХХ ст. – напередодні і під час першої світової війни, про що свідчить і саме ім'я, яке прийняли ті, хто вважав себе послідовниками О. С. Хомякова, – «неослов'янофіли». В 90-х роках минулого століття, позначених «парадом суверенітетів» на теренах колишнього СРСР, знову постало питання про напрямок і тенденції розвитку новоутворених держав, про ті засади, що їх визначають. Вказане питання не втратило своєї гостроти й сьогодні. Це й зумовлює актуальність вивчення дискусій з цієї проблематики на початку ХХ ст., які залишилися недослідженими й неосмисленими через зв'язок з Православ'ям, що накладало «табу» на вивчення їх у радянські часи. При цьому наукова спадщина, яка перебувала в «зоні замовчування», виявилася настільки значною за обсягом, що ми ще не раз відкриватимемо для себе і нові імена, і нові тексти, і нові проблеми.